«Коли
б треба було окреслити творчість Ніни Горик одним словом, то найвідповідніше
слово було б – жага до життя». Ім’я поетеси овіяне любов’ю. Це людина виняткової
мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування.
Шановні колеги!Сьогодні хочу представити для загалу декілька віршів для малечі із збірок Ніни Горик. А саме такі, які легкі для заучування починаючи з молодшої групи.Чому вирішила їх опублікувати?Бо свого часу стикнулася з проблемою пошуку даних віршів в інтернеті. Вдалого перегляду!
«Господарочка» автор Ніна Горик
Тільки сонце зайнялося,
На подвір’ї – стоголосся!
З’ївши сіно вечорове,
Сумно мукає корова.
Скрушно мекає коза:
- Дайте скибку гарбуза!
А Бровко й собі туди:
- Нагодуйте за труди!
Цілу нічку не лягав,
помагав,оберігав!
Кицька лащиться до ніг:
-І мені ще,і мені…
От напала нетерплячка!
Квокче курка,
Кряче качка,
Кабанець аж верещить:
-Дайте їсти та мерщій!
Зачекайте лиш хвилинку:
Нагодую птицю й свинку,
І рябенького бичка,
Й дам кицюні молочка.
-Кури!Тю-тю-тю!
Їжте
зварену кутю!
-Ціп-ціп-ціп,курчата,ціп,
Відганяймо
горобців!
-Зозуляста,ну
ж бо – киш!
Чом
непрошена летиш?
-Гусю,гусю,гу-сю-сю!
Ви
пшеничку всю-всю-всю
Позбирайте,до
зернини,
Та
й ростіть собі щоднини
- Тасю,тасю,тась-тась-тась!
Куди,тасю,подалась?
Ти ще встигнеш до води,
А тепер - мерщій сюди!
-Цинько,цинько,цинь-цинь-цинько,
Бач зіпнулася навшпиньки!
Ой,не смикай за спідничку,
Їж картопельку і гичку.
-Миню,миню,минь-минь-минь!
Буцати відро покинь!
Своє пійло вип’єш бичку,
Й нумо смикати травичку!
А козу й корівку нашу
Поженем разом на пашу.
Смачно чавкає в кориті,
Поросята й кури ситі,
До смаку травичка й каша…
Де ж поділась кицька наша?
Киць-киць-киць,моя маленька,
Моя ніжна,лагідненька,
Потягає гарно спинку,
Гонить мишку без спочинку…
Ось напийся молока,
Будь весела і прудка!
Справилася завчасу.
Йди, кицько,на лови!
А я іще віднесу
Кісточку Рябкові.
По
ягоди
Там,
де стежечки сувій
Розмотавсь
до краю,
На
галяві лісовій
Ягоди
збираю.
У
пружинку золоту
Б’є
зозуля дзвінко
Не
гайнуйся на льоту
Насипайсь,
корзинко!
Насипайся
під вершок,
Та
й підемо пішки,
Поки
вечір у мішок
Не
згорнув доріжки.
На ниточці родоводу
На
портреті – світлочубе
Радісне
хлоп’я.
Рівний
носик, пишні губи –
Це,
звичайно ж , я.
Я
на тата дуже схожий,
І
не тре знаття –
Хто
б не глянув, скаже кожен:
-
Батькове дитя!..
Запросини Боровичка – Волинячка
Вибігла
калина-чепуруха
На
узлісся у ранковий час.
Боровик
знімає капелюха:
-
Милостиво просимо до нас!
Завітайте!
Будьте як удома.
Утішайтесь
щебетанням птиць!
Вам
усім галявинка знайома
І
грибів уділить і чорниць!...
Кульбабчині
настрої
Обабіч
стежини
З’явились
на світ.
В
ясній одежині
Куль-Баба
й куль-Дід.
Обоє
– вродливі,
Мов
зіроньки ті,
В
обох на голівці
Вінки
золоті…
Горобець
Крізь
відчинене вікно навпростець
У
домівку завітав горобець.
Простягнув
мені сіреньке крило
І
промовив:
-
Підходяще дупло!
Роздивився
на чотири боки,
Пообідав
із моєї руки.
І
вже був би у квартирку утік,
Але
раптом перед дзеркало: скік!
-
Ти диви, які бувають дива:
Був
один я, а тепер мене – два!
Настовбурчився,
узяв гребінець:
-
А нічого я собі горобець!
І,сказавши
на прощання:
-
Тів-тів! –
У
відчинене вікно полетів.
Дощова колисанка
Спати,
спати, мій синочку,
Поки
хмарка чарівна
Дощикові
на сорочку
Не
наткала полотна.
Вона
йому тче і тче,
Дощик
просить ще і ще!..
Щавлеві клопоти
На
лужку, коло самої стежки,
До
берези, що жовті сережки
Порозвішувала
на гілки
Позбирались
знайомі шпаки.
- Де були ви та де зимували?
-
Як діток своїх поназивали?
-
Чи здорова уся дітлашня?
-
Чи рясненька тепер комашня?
Гомоніли
ще довго сусіди
Про
квартири нові, про обіди,
Про
березу, що знов підросла,
І
про інші шпачині діла.
Та
пташиних розмов абсолютно
Коло
стежки щавлеві не чутно!
Він
і так лаштувався, і сяк –
Розібрати
не може ніяк.
Хмара синя – господиня
Синя
хмара до городу
В
решеті носила воду.
Що
із річки набере
В
решето своє старе-
Те
й проллється в болота
З
дірявого решета
Вийшов
вітер з- поміж трав,
Хмарі
ківш подарував.
Хмара
вдячна вітру-другу,
Понесла
до поля й лугу
У
новенькому ковші
Теплі
й лагідні дощі.
Кожній
квітці і травинці
Наливала
по краплинці.
Віддавала
все, що мала,
Ще
й питала, чи не мало?
-
Ах, ще житу і вівсу?
Зачекайте,
принесу!
Бичок
Жаліється
бичок наш: - Му – у…
Немов
питається: - Чому?
Дають
сінце та бурячок,
Немов
я – бик, а не бичок.
Тарасик
вафельку жує,
І
ще й цукерка в нього є…
Оце,
мабуть, чудесно –
Її
смоктати без кінця!
А
ви вділіть йому сінця,
Мені
ж – цукерків з півкіпця,
Та
й буде чесно.
І котик і хлопчик
Спить
котик. Спить і не муркоче,
Нікому
не говорить «няв»,
Він
так за півником ганяв
Що
потомились навіть очі.
Спить
сірий котик: вушка сплять
І
нічогісінько не чують,
І
лапки стомлені ночують
Синці
колінкам не болять…
І
сниться котику ставок,
Навколо
– моріжок шовковий,
І
нібито він рибку ловить
На
живачок, на черв’ячок.
А
може, зовсім то й не котик…
То,
може, хдопчик наш, вертій,
Заснув,
лишивши всі турботи
На
довгій стежечці своїй?
Спи,
наш синусю, наш котусю,
Обнявши
ручками подусю,
Пожде
стежиночка в траві.
Та
тільки ж рибки не лови…
Парасольки
Прилетів
до нас на хмаринці
І
спустився на брук без калош
По
драбинці, як павутинці,
Босоногий
веселий дощ.
Парасолька
раділа кожна,
Приміряла
своє вбрання:
-
Скільки сонцю палити можна?
Хай
цей дощик проллє з півдня!
І
поважно виходили з дому
Парасольки
то тут, то там,
І
кивали своїм знайомим,
Й
розцвітали від привітань…
Березнева колисанка
Гойда,
гойда- да,
З
стріхи капає вода.
Кап!
– на стежинку,
Кап!
– на стеблинку.
Плаче
баба снігова –
Розболілась
голова.
Іде
вона: чалап-чалап,
Слізки
в неї: кап-кап-кап…
-Ой,
піду до ставу,
Я
вже ж там розтану.
Та
попід місточком
Попливу
струмочком
У
боброву хатоньку
Спа-атоньки-спатоньки!..
Потягалася
травичка
Поки
сонечко вмивалось
І
хмаринкою втиралось,
Потягалася
травичка:
-Ох,
яка ж коротка нічка!
Подрімати
б ще хоч трішки
На обочині доріжки...
Осіння колисанка
Позіхає
вітерець –
Всюдисущий
вертунець,
Стукає
у шибку:
-Відчиняйте
швидко!
Та й
пустіть до хати –
Дуже
хочу спати…
І
дрімає клен – дідусь:
- Я й без листя обійдусь!..
Й
листячко кленове
Різнокольорове
Утекло
за нічку
Спати
на травичку.
Береги
колишуть річку,
Наче
братики сестричку.
Річечка
іскриться –
Їй
іще не спиться.
А
як морозець дмухне,
Річечка
також засне.
☀️
ВідповістиВидалити