Український віночок ... Що сьогодні ми знаємо про нього? Мабуть, тільки те, що він є невід’ємною складовою частиною українського національного костюму і що він гарний.
ПІСНІ ПРО ВІНОЧОК(ТИСНИ НА ВИДІЛЕНІ НАЗВИ)
Яна Липчук HD"ОЙ, ВІНОК,ВІНОЧОК" ВІНОЧОК
Український віночок - це не просто прикраса. Напевне, кожна з нас, жінок — а нині мам, бабусь — у дитинстві плела вінки. Чи з жовтих кульбаб, цвіту конюшини і ромашок, чи кленових листочків, а часом — і з лісових чи лугових квітів. Та чи усвідомлюємо те, що цей звичай прийшов до нас із сивої давнини? Дослідження вчених показали, що в Україні використання рослин, в першу чергу квітів та листя, як прикрас було прадавньою традицією. Дикоростучі та садові квіти — улюблена, широко поширена прикраса для волосся українських дівчат; квіти закріплювали на волоссі, втикали під стрічку-пов’язку, в косу або під хустку в будні дні, а особливо на свята. Найбільшою популярністю користувалися червоні маки, чорнобривці, мальви, ружі, волошки — “васильки”, ромашки, барвінок, безсмертник, а восени — різних кольорів жоржини. Квіти приваблювали своєю свіжістю та духмяністю, а також були символом краси, молодості, чарівності — таких бажаних рис для кожної дівчини. З квітів плели вінки, які в центральних областях називали ще “теремки”, “надбрівники”. Художні принципи плетення вінків та їхні форми складалися в процесі творення самих виробів. Прикраси з доступних природних матеріалів (живих або штучних квітів, плодів та листя рослин, вовняних ниток домашнього або фабричного виробництва, гладкофарбованих та орнаментованих стрічок, пір’я, мушель тощо) використовувала практично кожна українська дівчина у своєму вбранні. Більшість з них не мали великої матеріальної цінності. Лише завдяки красі своїх природних форм і кольорів, податливості до плетіння, нанизування, в’язання, драпірування та продуманому застосуванню в ансамблі вбрання вони набирали вагомого естетичного звучання. Віночки з роду-віку були неодмінною ознакою українського національного устрою і зустрічалися в кожній українській хаті.
Ø
Найпочесніше
місце у віночку належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку
нагадують велику квітку, її називають в народі деревцем. Коли квіти
перецвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та хоч би де проросла ця
рослинка, вона завше цвіте. Тому люди й вплели її до віночка.
Ø
До
віночка дівчата також вплітали барвінок, бо він
має лікувальні властивості. Взимку
відваром барвінку лікувалися від застуди. А влітку барвінком прикрашали
святковий хліб, хату, плели весільні букетики. Взагалі барвінок цілий рік
шанували.
Ø
До
віночка впліталася також незабудка.
Ø
До
віночка дівчата вплітали також квіти яблуні та вишні.
Ø
Калина
у віночку – нагадувала красу та дівочу вроду, яку прирівнювали до вродливої України.
Ø
До віночка дівчатка вплітали також безсмертник,який лікує виразки, чи ранки – дуже гоїть, тому й
співають славу цьому квітові життя.
Ø
А
любисток і волошку люди люблять не лише за пахощі, а й за лікарські
властивості. Ними миють волосся, освіжають хатнє помешкання, купають маленьких
дітей. Тому у віночку вони дуже корисні.
Ø
Ромашка
у віночку наймолодша за своїм віком, дуже ніжна,тендітна квіточка. І
вплітають її разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні. Переплітають з гнучким батіжком хмелю .
Ø
Мак
з’явився в українському віночку в 16-17 століттях. То були часи українського
народу за незалежність. Кожна родина когось втрачала у тій боротьбі. І розцвіла
пролита кров маковою квіткою в українському вінку. Спочатку цвіт маку долучали
у віночки лише ті дівчата, у чиїй родині хтось загинув у боротьбі з ворогами. Згодом мак стали вплітати до вінка
шестирічної доньки, квіточка покращує сон.
Ø
Чорнобривці
у віночок дівчаткам починали вплітати з самого першого вінка.
Ø Не обійтися у віночку без квітів ружі і хмелю.Ружа нагадує вродливу дівчину.
Легенда про ружу
У народі кажуть, що Ружа колись була дуже гарною дівчиною. Вона, як і її сестри – Мальва та Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. І прийшов якось до них лікуватися Зимовий вітер. Постукав у двері та й питає:
-
А чи тут красуні –
дівчата живуть, що людей лікують, здоров’я дають?
-
Тут, - відповіла
Троянда.
-
То впустіть до
хати.
-
А хто ти будеш?
-
Той, хто гори
верне, страху наганяє, людей від сонця оберігає.
-
А чи не завдаси ти
нам шкоди?
-
Ні.
Відчинила троянда двері і
влетів у хату Вітер-Вітрисько.
-
На що скаржишся? –
спитала Мальва.
-
На безсилля з
Морозом боротися.
-
А чи добре ти щось
вчинив людям?
-
Ні.
-
То за що ж тобі
співчувати?
-
За те, що я
хворий.
-
Але ми лише добрим
людям допомагаємо, - відповіли дівчата.
Тоді дмухнув Вітер на сестер і
перетворив на квіти. А люди навесні висадили їх у квітники: мальву коло вікна
ближче, півонію – до води, ружу – до
сонця. Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують.
Корисний матеріал.Дякую.Ви молодчинка.
ВідповістиВидалити