середу, 9 червня 2021 р.

Із роси та квітів я сплету віночок...

   Український віночок ... Що сьогодні ми знаємо про нього? Мабуть, тільки те, що він є невід’ємною складовою частиною українського національного костюму і що він гарний.

ПІСНІ ПРО ВІНОЧОК(ТИСНИ НА ВИДІЛЕНІ НАЗВИ)

А.Кримська "Віночок"

Яна Липчук HD"ОЙ, ВІНОК,ВІНОЧОК" ВІНОЧОК

Гурт "Струни серця" - Віночок

ВІНОЧОК(КВІТОЧКА ДО КВІТОЧКИ)





  Український віночок - це не просто прикраса. Напевне, кожна з нас, жінок — а нині мам, бабусь — у дитинстві плела вінки. Чи з жовтих кульбаб, цвіту конюшини і ромашок, чи кленових листочків, а часом — і з лісових чи лугових квітів. Та чи усвідомлюємо те, що цей звичай прийшов до нас із сивої давнини? Дослідження вчених показали, що в Україні використання рослин, в першу чергу квітів та листя, як прикрас було прадавньою традицією. Дикоростучі та садові квіти — улюблена, широко поширена прикраса для волосся українських дівчат; квіти закріплювали на волоссі, втикали під стрічку-пов’язку, в косу або під хустку в будні дні, а особливо на свята. Найбільшою популярністю користувалися червоні маки, чорнобривці, мальви, ружі, волошки — “васильки”, ромашки, барвінок, безсмертник, а восени — різних кольорів жоржини. Квіти приваблювали своєю свіжістю та духмяністю, а також були символом краси, молодості, чарівності — таких бажаних рис для кожної дівчини. З квітів плели вінки, які в центральних областях називали ще “теремки”, “надбрівники”. Художні принципи плетення вінків та їхні форми складалися в процесі творення самих виробів. Прикраси з доступних природних матеріалів (живих або штучних квітів, плодів та листя рослин, вовняних ниток домашнього або фабричного виробництва, гладкофарбованих та орнаментованих стрічок, пір’я, мушель тощо) використовувала практично кожна українська дівчина у своєму вбранні. Більшість з них не мали великої матеріальної цінності. Лише завдяки красі своїх природних форм і кольорів, податливості до плетіння, нанизування, в’язання, драпірування та продуманому застосуванню в ансамблі вбрання вони набирали вагомого естетичного звучання. Віночки з роду-віку були неодмінною ознакою українського національного устрою і зустрічалися в кожній українській хаті.  

     Плести віночки – то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети: як плести і коли, як збирати квіти для вінка. На превеликий жаль, до нас не дійшов той рецепт, за яким квіти замочували у рослинних соках, аби довгий час були свіжими.
   Дівчатка починали носити віночок з трьох років. Перший для трьохрічної дівчинки плела мама. У віночок впліталися чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. 
    У 4 роки плівся інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.
         А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак і волошки.
      Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт яблуні вплітали.
       А всього в українському віночку дорослої дівчини – 12 квіточок, і кожна – лікар. 

Ø Найпочесніше місце у віночку належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають в народі деревцем. Коли квіти перецвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та хоч би де проросла ця рослинка, вона завше цвіте. Тому люди й вплели її до віночка.

Ø До віночка дівчата також вплітали барвінок, бо він має лікувальні властивості. Взимку відваром барвінку лікувалися від застуди. А влітку барвінком прикрашали святковий хліб, хату, плели весільні букетики. Взагалі барвінок цілий рік шанували.

Ø До віночка впліталася також незабудка.  

Ø До віночка дівчата вплітали також квіти яблуні та вишні.

Ø Калина у віночку – нагадувала красу та дівочу вроду, яку прирівнювали до вродливої України.

Ø До віночка дівчатка вплітали також безсмертник,який лікує виразки, чи ранки – дуже гоїть, тому й співають славу цьому квітові життя. 

Ø А любисток і волошку люди люблять не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. Ними миють волосся, освіжають хатнє помешкання, купають маленьких дітей. Тому у віночку вони дуже корисні.

Ø Ромашка у віночку наймолодша за своїм віком, дуже ніжна,тендітна квіточка. І вплітають її разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні. Переплітають з гнучким батіжком хмелю .

Ø Мак з’явився в українському віночку в 16-17 століттях. То були часи українського народу за незалежність. Кожна родина когось втрачала у тій боротьбі. І розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському вінку. Спочатку цвіт маку долучали у віночки лише ті дівчата, у чиїй родині хтось загинув у боротьбі з ворогами. Згодом мак стали вплітати до вінка шестирічної доньки, квіточка покращує сон.

Ø Чорнобривці у віночок дівчаткам починали вплітати з самого першого вінка. 

Ø Не обійтися у віночку без квітів ружі і хмелю.Ружа нагадує вродливу дівчину.

 Легенда про ружу

 У народі кажуть, що Ружа колись була дуже гарною дівчиною. Вона, як і її сестри – Мальва та Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. І прийшов якось до них лікуватися Зимовий вітер. Постукав у двері та й питає:

-         А чи тут красуні – дівчата живуть, що людей лікують, здоровя дають?

-         Тут, - відповіла Троянда.

-         То впустіть до хати.

-         А хто ти будеш?

-         Той, хто гори верне, страху наганяє, людей від сонця оберігає.

-         А чи не завдаси ти нам шкоди?

-         Ні.

Відчинила троянда двері і влетів у хату Вітер-Вітрисько.

-         На що скаржишся? – спитала Мальва.

-         На безсилля з Морозом боротися.

-         А чи добре ти щось вчинив людям?

-         Ні.

-         То за що ж тобі співчувати?

-         За те, що я хворий.

-         Але ми лише добрим людям допомагаємо, - відповіли дівчата.

Тоді дмухнув Вітер на сестер і перетворив на квіти. А люди навесні висадили їх у квітники: мальву коло вікна ближче,  півонію – до води, ружу – до сонця. Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують.